Навчання в смт Народичі

     10-11 липня Центром підвищення кваліфікації працівників культури було проведено навчання в смт Народичі. 

З народознавчими лекціями виступили співробітники етнографічного відділу Житомирського краєзнавчого музею Невеська В.І. (зав. відділом) та Борисова Н.Ю. (старший науковий співробітник), а також надали методичну допомогу у підборі й класифікації краєзнавчого матеріалу у виставкових залах Народницького музею.

ОГОЛОШЕННЯ

ОГОЛОШЕННЯ

на заміщення посади

 

Житомирська обласна рада оголошує конкурс на заміщення посад директорів: 

- комунального закладу “Житомирський обласний  краєзнавчий музей” Житомирської обласної ради;

- комунального підприємства “Фольклорний ансамбль національного обряду “Родослав” Житомирської обласної ради.

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які мають вищу освіту, стаж роботи у сфері культури не менше трьох років, володіють державною мовою та здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.

Дата початку формування конкурсної комісії - з дня опублікування  оголошення про конкурс.

Строки проведення конкурсу - не пізніше 2-х місяців з дня опублікування  оголошення про конкурс. 

Особи, які бажають брати участь у конкурсі, упродовж 30 днів з дня опублікування оголошення про конкурс подають у  Житомирську обласну  раду  такі документи:

- заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”;

- автобіографію, що містить прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв’язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;

- копію документа, що посвідчує особу;

- копії документів про вищу освіту;

- два рекомендаційних листи довільної форми;

- мотиваційний лист довільної форми.

Зазначені документи надсилаються на поштову (10014, м. Житомир,  майдан  ім. С.П. Корольова, 1) та електронну (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.) адреси Житомирської обласної ради у встановлений  вище строк.

Особа може надати інші документи, які, на її думку, підтверджують її професійні чи моральні якості.

Конкурсний добір проводиться публічно.

На засідання конкурсної комісії для публічної презентації кандидатам необхідно підготувати проекти програм розвитку зазначених в оголошенні закладу і підприємства на один і п’ять років.

 

За додатковою інформацією звертатися за телефонами: 43-21-44, 43-21-45.

 

 

 

ЗАГАДКОВІ ВІДБИТКИ НА ДЕНЦЯХ ГЛИНЯНОГО ПОСУДУ

ЗАГАДКОВІ ВІДБИТКИ НА ДЕНЦЯХ ГЛИНЯНОГО ПОСУДУ

 

      У жовтні-грудні 2017 р. під час розкопок на Замковій горі було зібрано велику кількість різночасових та різноманітних знахідок. Переважну більшість серед них становлять фрагменти глиняного посуду, які належали різним типам керамічної продукції. В їх числі горщики, банкоподібні посудини, миски, глечики, макітри, покришки тощо. Оглядаючи ці безціні артефакти минулого, на окремих денцях горщиків, переважно періоду Київської Русі, а їх близько десятка, здебільшого фрагментованих, були виявлені таємничі знаки. Це опуклі відбитки малюнка, що рельєфно виступає над площиною денця на декілька міліметрів. Представляють собою зображення геометричних фігур різноманітних конфігурацій. Тут ми можемо побачити коло, п’ятикутну зірку, а також зображення у вигляді літери “М”, основи якої з’єднані прямою горизонтальною лінією, що нагадує “двозуб” чи корону (Рис. 1). В одному випадку у середині кола зображено косий хрест, а можливо, й літеру “Х” (Рис. 1, 2). В другому, до основного додається новий елемент у вигляді трьох коротких ліній, які опущені під кутом навскоси донизу (Рис. 1, 1).

Рис. 1. Фрагменти денець кружального посуду із клеймами, знайдені у 2017 р. під

час розкопок на Замковій горі

     Науковці свого часу припускали, що відбитки на денцях глиняного посуду є нічим іншим як знаками власності ремісників-гончарів. Тобто, кожний знак належав певному майстру або майстерні. Клеймо у вигляді “двозуба”, цілком можливо, могло бути знаком замовника, наприклад, особи боярського чи князівського походження, на якого працював залежний від нього ремісник. Якщо виходити із цього, то клейма, що походять із розкопок на Замковій горі, могли належати щонайменше шести різним гончарям або майстерням. Однак під час уважного вивчення керамічних матеріалів ми помітили, що відбитки клейм зустрічаються не на всіх глиняних виробах, а лише на окремих, представлених винятково горщиками. Примітно й те, що усі відбитки різні, малюнки не повторюються, жодної тотожності не зафіксовано. До того ж усі вони виявлені у межах одного об’єкту, а в інших подібного не знайдено. Звідси питання. Яким чином можна пояснити різноманіття  форм клейм і відсутність тотожних у межах однієї археологічної пам’ятки?

      Якщо продукція одного майстра користується попитом і поширюється в межах поселення, на якому функціонує його майстерня, ми б мали відшукали значно більше горщиків на його площі з ідентичними клеймами. Але чомусь ми цього не спостерігаємо. Така ж ситуація зафіксована на відомих давньоруських пам’ятках Житомирщини, таких як Райки, Колодяжин та Городськ і, до речі в Києві. За всі роки досліджень на зазначених пам’ятках, не зафіксовано жодного випадку точного повтору одного і того ж клейма. Логічно виникає питання. То чиє в такому випадку відбиток на денці посуду тавром майстра?

     Слід відзначити, що до таких висновків науковці приходять не вперше. Щодо призначення цих загадкових відбитків у науковому світі й досі точаться жваві суперечки. Крім наведеної існує й інша версія, якої, зокрема, притримуються академік П.П. Толочко та археолог Н.В. Тухтіна. Вони схильні вважати, що клейма на денцях посуду могли використовувалися у якості магічних символів-оберегів, покликаних покровительствувати продукції майстра від початку її виробництва до реалізації на ринку. Припускають, що гончар таким знаком міг помічати першу посудину кожної партії, а для наступної вигадував новий знак, який міг відрізнятися від попереднього лише незначною деталлю. Цим і пояснюють різноманіття клейм.     

   Велика кількість глиняного посуду, виявленого під час розкопок на Замковій горі та клейма на денцях окремих горщиків, незалежно від їх призначення, можуть свідчити про розвиток у стародавньому Житомирі гончарного виробництва, наявність гончарних майстерень, про чималий асортимент керамічних виробів, який  у період Київської Русі мав доволі високий попит у місцевого і навколишнього населення.                 

 

03.07.2018 р.

Старший науковий співробітник відділу досліджень музею                                                                                                                О.О. Тарабукін 

 

#Майстерний_червень

     2-го червня у нашому місті відбулося ІХ обласне свято декоративно-прикладного мистецтва #Майстерний_червень, до якого долучився і #краєзнавчий. На виставці з фондів музею були представлені: традиційний поліський одяг, обрядові рушники та килими кінця XX - початку XXI ст. 

         

    Краса етнографічного одягу надихнула одну з майстринь народної творчості, художницю Наталію Володимирівну Гофінгер-Бугайчук, створити власний шедевр. 

 

Гості музею - дитячий садок №30

Маленькі та такі уважні! 

Сьогодні наш музей відвідали вихованці дитячого садочка №30 м. Житомир! #Любов до рідного краю виховуємо з дитинства!

Романівська весна

19 травня 2018 р. у селі Романівка Попільнянського району відбулося всеукраїнське літературно-мистецьке свято

"РОМАНІВСЬКА ВЕСНА"

Міжнародний день музеїв у краєзнавчому! Як це було...

День почався з приємностей...

Презентація книги Олександра Тарабукіна "Житомир у давнину"

Археологічна пісочниця

Арт-сушка

Конкурс дитячого малюнка "Я і музей"

В Бердичівському музеї презентували нову книгу про Оноре де Бальзака

     Називається книга «Музей Оноре де Бальзака у Верхівні», і презентувала її в Бердичеві сама авторка, перший завідувач літературно-меморіального музею письменника, як відділу Житомирського обласного літературного музею, Людмила Григорівна Журавська.

     В залі нашого музею зібрались, освітяни, історики, краєзнавці, журналісти і просто бердичівляни, які люблять історію і літературу. Адже наше місто теж пов’язане з історією великого кохання великого французького письменника, і кожну нову книгу про цю Історію бердичевляни теж прагнуть знати.

     Людмила Григорівна, напевно, знає свою книгу чи не напам’ять, адже лише трохи подивлялась у заготовлені листочки, щоб розказати бердичівлянам історію кохання Бальзака і Ганської, яка стала чи не найкращою книгою письменника. Адже за 17 років вони написали один одному 444 листа. Ці листи були видані у Франції окремою книгою, яка мала два томи і більше двох тисяч сторінок.

    Окремої уваги заслуговує ще один лист, про який детально розповіла на презентації авторка книги. «Лист про Київ» - таку назву мали подорожні нотатки Бальзака, які він мав писати під час своєї подорожі з Парижу до України, і пересилати редактору французької газети. В ньому детально описується шлях з Парижа до Берліна, який письменник подолав нещодавно збудованими залізницями, від Берліна до Бродів і Радзивілова, де тоді був кордон між австро-угорською та російською імперіями. Багато пише про євреїв, які тут зовсім несхожі на французьких чи німецьких.

     Ну й звичайно, найбільш відома бердичівлянам фраза «Україна починається в Бердичеві!» теж написана саме у цьому Листі. Нашому місту Бальзак присвятив цілу сторінку опису:

«Місто було цілком заселене євреями, всі юрмилися на вулицях. Побачивши Бердичів, запитуєш себе: як вони живуть у цих будиночках, які за один раз можуть взяти з собою троє паризьких розсильних? Мій екіпаж із шести коней ледве просувався через збитий натовп, та незважаючи на крики візника, декілька глухих потрапили під колеса…»

      В книзі наведена копія першої сторінки рукопису «Листа про Київ», і його історія теж досить цікава. Про неї довідався з інтернету, готуючи статтю до публікації. Бальзак мав намір опублікувати ці дорожні нотатки, але обірвав розповідь на середині і залишив рукопис у Верхівні, звідки його лише після смерті письменника, в 1854 році переправили до Парижа. До 1927 року «Лист» не публікувався, а ті нечисленні уривки, які цитують в Україні перекладались з видання 1976 року. Російською лист був перекладений вперше в 2002 Вірою Мільчиною та опубліковано в журналі «Пінакотека». І наведена вище цитата про Бальзака в Бердичеві звучить там трохи по-іншому:

«Меж тем толпа на улицах была столь густой, что, несмотря на свирепые крики кучера, экипаж мой, запряженный шестеркой лошадей, двигался вперед с превеликим трудом; ось кибитки то и дело задевала какого-нибудь глухого ротозея, на что кучер, впрочем, не обращал ни малейшего внимания…»

     Детально гортаючи книгу вже після презентації (слід зазначити, що текст цього путівника надрукований як українською,так і французькою мовою) побачив, що більшість фото у книзі, яка видана в минулому році у Вінницькому видавництві, чомусь датовані 1994 чи 1999 роком. Можливо, авторка розповідала про це на початку презентації, яку на жаль довелось пропустити.

      Неповторного шарму і розповіді, і взагалі, творчому заходу додали чарівні вальси Шопена у виконанні учениці нашої музичної школи. Адже і Бальзак і Ганська були особисто знайомі з композитором і навіть дружили з ним.

    Непомітно промайнула година цікавої розповіді, яка знову пробудила думку про те, що треба прочитати хоч щось з творчого спадку великого французького письменника. Кілька попередніх спроб закінчувались на першому десятку сторінок спеціально придбаних для цього книг. Можливо тому, що це були російськомовні переклади, отже, спробую ще українською.

17.05.2018

Інформація взята із сайту газети "РІО-Бердичів"

https://rio-berdychiv.info/novini/kultura/item/11936-v-berdychivskomu-muzei-prezentuvaly-novu-knyhu-pro-onore-de-balzaka.html