В залі нашого музею зібрались, освітяни, історики, краєзнавці, журналісти і просто бердичівляни, які люблять історію і літературу. Адже наше місто теж пов’язане з історією великого кохання великого французького письменника, і кожну нову книгу про цю Історію бердичевляни теж прагнуть знати.

     Людмила Григорівна, напевно, знає свою книгу чи не напам’ять, адже лише трохи подивлялась у заготовлені листочки, щоб розказати бердичівлянам історію кохання Бальзака і Ганської, яка стала чи не найкращою книгою письменника. Адже за 17 років вони написали один одному 444 листа. Ці листи були видані у Франції окремою книгою, яка мала два томи і більше двох тисяч сторінок.

    Окремої уваги заслуговує ще один лист, про який детально розповіла на презентації авторка книги. «Лист про Київ» - таку назву мали подорожні нотатки Бальзака, які він мав писати під час своєї подорожі з Парижу до України, і пересилати редактору французької газети. В ньому детально описується шлях з Парижа до Берліна, який письменник подолав нещодавно збудованими залізницями, від Берліна до Бродів і Радзивілова, де тоді був кордон між австро-угорською та російською імперіями. Багато пише про євреїв, які тут зовсім несхожі на французьких чи німецьких.

     Ну й звичайно, найбільш відома бердичівлянам фраза «Україна починається в Бердичеві!» теж написана саме у цьому Листі. Нашому місту Бальзак присвятив цілу сторінку опису:

«Місто було цілком заселене євреями, всі юрмилися на вулицях. Побачивши Бердичів, запитуєш себе: як вони живуть у цих будиночках, які за один раз можуть взяти з собою троє паризьких розсильних? Мій екіпаж із шести коней ледве просувався через збитий натовп, та незважаючи на крики візника, декілька глухих потрапили під колеса…»

      В книзі наведена копія першої сторінки рукопису «Листа про Київ», і його історія теж досить цікава. Про неї довідався з інтернету, готуючи статтю до публікації. Бальзак мав намір опублікувати ці дорожні нотатки, але обірвав розповідь на середині і залишив рукопис у Верхівні, звідки його лише після смерті письменника, в 1854 році переправили до Парижа. До 1927 року «Лист» не публікувався, а ті нечисленні уривки, які цитують в Україні перекладались з видання 1976 року. Російською лист був перекладений вперше в 2002 Вірою Мільчиною та опубліковано в журналі «Пінакотека». І наведена вище цитата про Бальзака в Бердичеві звучить там трохи по-іншому:

«Меж тем толпа на улицах была столь густой, что, несмотря на свирепые крики кучера, экипаж мой, запряженный шестеркой лошадей, двигался вперед с превеликим трудом; ось кибитки то и дело задевала какого-нибудь глухого ротозея, на что кучер, впрочем, не обращал ни малейшего внимания…»

     Детально гортаючи книгу вже після презентації (слід зазначити, що текст цього путівника надрукований як українською,так і французькою мовою) побачив, що більшість фото у книзі, яка видана в минулому році у Вінницькому видавництві, чомусь датовані 1994 чи 1999 роком. Можливо, авторка розповідала про це на початку презентації, яку на жаль довелось пропустити.

      Неповторного шарму і розповіді, і взагалі, творчому заходу додали чарівні вальси Шопена у виконанні учениці нашої музичної школи. Адже і Бальзак і Ганська були особисто знайомі з композитором і навіть дружили з ним.

    Непомітно промайнула година цікавої розповіді, яка знову пробудила думку про те, що треба прочитати хоч щось з творчого спадку великого французького письменника. Кілька попередніх спроб закінчувались на першому десятку сторінок спеціально придбаних для цього книг. Можливо тому, що це були російськомовні переклади, отже, спробую ще українською.

17.05.2018

Інформація взята із сайту газети "РІО-Бердичів"

https://rio-berdychiv.info/novini/kultura/item/11936-v-berdychivskomu-muzei-prezentuvaly-novu-knyhu-pro-onore-de-balzaka.html